Отто Ленель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто Ленель
нім. Otto Lenel
Народився13 грудня 1849(1849-12-13)[1][2][3]
Мангайм, Велике герцогство Баденське, Німецький союз[1]
Помер7 лютого 1935(1935-02-07)[1][2][3] (85 років)
Фрайбург[1]
ПохованняHauptfriedhof Freiburgd
Країна Німеччина
Національністьєврей
Діяльністьісторик права, історик, викладач університету, правник
Знання мовнімецька[2]
ЗакладКільський університет, Фрайбурзький університет, Марбурзький університет і Лейпцизький університет
ЧленствоГайдельберзька академія наук, Національна академія дей-Лінчей, Саксонська академія наук, Баварська академія наук і Burschenschaft Allemannia zu Heidelbergd

Отто Ленель (13 грудня 1849, Мангайм7 лютого 1935, Фрайбург) — німецький цивіліст, історик римського права. Професор декількох переважно німецьких університетів; 1895 року був ректором Страсбурзького університету. Автор праць з німецького цивільного права, історії римського права. Досліджував кодифікацію римських імператорських едиктів виконану у ІІ ст. н. е. юристом Сальвієм Юліаном, т.зв. «Постійний едикт»[4] (його праця Das Edictum Perpetuum. — Leipzig, 1883.).

Твори

[ред. | ред. код]
  • Lenel O. Das Edictum Perpetuum. — Leipzig, 1883. (reprint: Leipzig, 1927.)
  • Lenel O. Palingenesia iuris civilis. Iuris consultorum reliquae quae Iustiniani Digestis continetur ceteraque iuris prudentiae civilis. Fragmenta minora secundum auctores et libros. — Lipsiae, 1889. — Bd. 1 — 2.
  • Брунс К., Ленель О. Внешняя история римского права. — М., 1904.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]